Слова – це творіння людей, структури, що складаються з букв і звуків і несуть в собі різне змістове навантаження.
Адамові була дана можливість називати все творіння Боже, яке було довкола нього в Едемському саду. Він придумував назви й імена для тварин, рослин, гір і маленьких жучків. Адам творив слова, нові терміни, нові поняття. Творив він це в доброму намірі, щоб кожне творіння мало ім’я – своє особливе і неповторне. В той момент слова мали дуже важливе значення, несли в собі глибину змісту. Чи ми сьогодні надаємо таку ж вагу і значення словам? Чи цінуємо їх і не кидаємо на вітер? Що береться більше до уваги: письмовий доказ чи усно промовлене слово? Чому ми віримо більше: матеріальним фактам чи безтілесним думкам, втіленим у словах, які можуть вважатися тінями матеріальних об’єктів (хоча насправді є їхньою суттю, ідеєю з якої постає об’єкт).
Слова є важливими, проте дуже часто ми маніпулюємо ними, граємось, наче жонглер апельсинами, віддаємо іншим за безцінь, чи ще гірше – викидаємо на вітер, не цінуючи всієї глибини, яку вони в собі несуть. Або ж найгірше – ми творимо ілюзії за допомогою слів, в які змушуємо повірити себе чи когось іншого. Маніпулюємо словами, підмінюємо поняття, творимо фіктивні істини і змушуємо інших повірити в них. Питання, хто чи що є жертвою таких маніпуляцій? Автор, що сотворив? Слово, яке є інструментом маніпуляції? Чи той, хто повірив цьому слову і прийняв його як чисту монету?
Вартує розуміти, що слова – це не лише звуки, що можуть творити симфонію буття, але при неправильному поводженні вони перетворюються на зброю, яка ранить і може навіть позбавити життя не тільки того, кому вони адресуються, але й самого автора. Тому цінуйте дар слів, творіть з них сонети і сонати і не забувайте, що при неправильному їх вживанні можуть бути непередбачувані наслідки.
